Крижане життя. Частина 4

Продовжую писати оповідання про  дівчинку, яка мріяла стати чемпіонкою з фігурного катання.

Крижане життя. Частина 3

Продовжую писати про майбутню олимпійську чемпіонку. Сьогодні я написала третю частину А тепер знов буду чекати на свою музу.

Крижане життя. Частина 2

Продовжую свою історію про майбутню чемпіонку. Як вона потрапить ц фігурне катання з групи, якв називається Здоров*я, де катаються діти, що не подають ніяких спортивних надій. Та які   перешкоди їй приготувала доля? Про це у другій частині мого оповідання.

Крижане життя. Частина 1

Ни йде в мене перша історія. Такий собі творчий затик. А поки я сиджу та думаю, в мою голову прийшла геть інша історія про дівчинку, яка мріяла бути фігуристкою. Вона і мріяла і йшла до своєї мріїї, не дивлячись на перешкоди, що приносило їй її життя.

Ще одна історія

Нещодавно я прочитала історію життя однієї людини. Крім розповіді про себе ця людина розповідала ще й про інших людей. З якими  довелося стикатися у житті, або чиї приклади його дуже вразили, хоча людина була й не знайомою.  Звісно, коли читаєш про життя когось, то хочеш - не хочеш, а думаєш, чи змогла так би я, чи витримала саме такий іспит долі? Серед  цій розповіді мені дуже запало у душу оповідання про одну жінку, яку   як і багатьох українців вислали з рідного краю та везли у табори Казахстану. По дорозі потяг зійшов з рейок та в очікуванні допомоги усі загинули , навіть працівники самого потягу. Усі. Крім однієї жінки – Євдокіїї. Вона залишилася живою через те, що весь час молилася та співала пісні,  які славили Бога. Її було врятовано. Звісно лікарі були у шоці та у захваті. Що серед снігів в лютий холод одна жінка залишилася живою. Про це потім писали місцеві газети.

Ця історія не залишила мене байдужою і тому я вирішила написати невеличке оповідання на цю тему.  Звісно все вигадане. Крім того, що я знаю – імені цієї жінки, та того, що вона була з Тернопольщини. Більше про неї нічого невідомо. А ще в мене є бажання написати про це сценарій для короткого метру. Ну то потім.

А зараз перша частина вигаданою мною історії:

Ще один мій блог

Я маю ще один блог. Він пресвячений приготванню їжі. Ще він російською мовою. Але зараз я більш захоплена цим своїм блогом та рідко щось пишу  там:

Кухонные страсти. Учись готовить со мной!

Рожевий пунш. Глава третя

Продовження Мерлізонського балету, тобто мого оповідання про кохання. Це третя та остання глава. 

Рожевий пунш. Глава друга

Продовжую писати оповідання "Рожевий пунш", зараз на ваш розсуд викладаю другу главу цього оповідання. Пишити відгуки, якщо прочитали мій твір.

Рожевий пунш

Сьогодні я вирішила  винести на вашу увагу свій новий твір. Це просто оповідання, на кшталд того, що іноді публікують у жіночих журналах. типа Наталі, Ліза чи щоь таке. Це невеличке оповідання  на тему, що кохання завжди тебе знайде та звалиться тобі на голову дуже несподівано.

Бриф або ТЗ для художника

Спочатку я вирішила, що напишу  все по пунктах. А вже потім трошки розширю, що мається на увазі та що є важливим саме для художника. Як написати добре ТЗ та скоротити час і собі  і  тому, у кого ви замовили малюнок для обкладинки.
Технічне завдання (ТЗ) - це  данні, що потрібні для читкого розуміння того, що саме потрібно замовнику та яким має бути результат. Для цього замовник сам встановлює читкі умови та порядок проведення робіт.
А Бриф - це   не читке та вільне виконання  завдання. Бриф не містить читких вимов, немає певного бачення, що має бути вкінці. А є побажання щодо тематики, стилю, акцентів.
Звісно краще, коли письменник знає, що він хоче бачити на обкладинці, яких він бачить головних героїв. Тому питання для ТЗ звісно стануть у нагоді. Ніж просто вигадувати, те, не знаю що.

Третя глава мого роману "Кохати або помститися"

Продовжую викладати глави свого роману "Кохати або помститися". Це вже третя та остання глава.   А взагалі в романі є 5 глав. Звісно з причин, які я описувала рані я не можу всі тут їх викласти. Кому сподобалося, залишайте коментарі.

Друга глава мого роману"Кохати або помститися"

Продовжую публікувати свій перший роман"Кохати або помтитися".Сьогодні настала черга другої главаи. Вонабільш довга за першу. Нагадаю, що весь роман я не маю права викласти, а тільки деякі глви для  ознайомлення. Читайте. Діліться враженнями.

Перша глава мого роману "Кохати або помститися"

Вирішила опублікувати кілька глав моєї книжки для ознайомлення. Нажаль усі тут виставити не можу. Коли я заключила договір з агентством Стрельбицького, то в договорі був пункт про обмеження. Де  говорилося, що я не маю права дарувати, давати почитати, надсилати та виставляти в Іетернеті у відкритому доступі книжку. А лише частини для ознайомлення. Інакше буду оштрафована на кругленьку сума. Ось так.  Але мені все ж хочеться десь виставити хоча б якісь глави для ознайомлення. Може у кого з`явиться бажання прочитати її всю та купити книжку. Ось так.

Про мою першу книжку.

Тепер хочу трохи написати про свою першу книгу. Це роман про кохання. Він з`явився зненацька та був викликаний дуже сильними, в якомусь плані негативними емоціями. Є письменники, які все планують, вони роблять велику підготовку, а потім починають писати. А є, навпаки, що пишуть, як кажуть, з натхнення (по русаки по-наитию). Цей твір з`явився саме так. Він раптово частинами став приходити в мою голову, тільки встигай записувати. Й спочатку я навіть не знала чим він завершиться. Накидала купу   окремих  фрагментів. Тільки потім я його  склала в один твір. Спочатку було навіть моторошно, що зі мною сталося? Що коїться? А потім я згадала, що саме так у підлітковому віці я записувала перші свої твори. Потім я заспокоїлася, знайшла  інформацію з цього приводу та  зрозуміла, що я щось написала. Але твір  повинен мати мету, якийсь зміст.

Опус «Я и старый трамвай».

Вот вдруг навеяло.
Молодых писателей кругом побуждают начинать писать с коротеньких рассказов. Мне лично они не очень нравятся. И не сильно получаются. Вот что-то из этого ряда.

Мій досвід спілкування з книжковими видавництвами

Півроку тому я звернулася до агентства Стрельбицького й вони зробили мені книжку в електронному форматі. Зараз вона десь плаває на просторах інтернет-магазинів. Я не дуже слідкую за цим. Бо побачила, що про неї ніхто так і не знає і ніхто не купує. Може у когось інакше А я пишу про свій досвід.

Тому я вирішила сама її тут прорекламувати. Доречи реклама в агентстві коштує окремо, приблизно 100$  на місяць. Може й для кого це не багато, але для мене це велика сума.

Крім того в мене попрохали  окремо надіслати  бриф для розробки обкладинки. Хто стикнувся з цим перший раз, мене зрозуміє. Я довго не могла зрозуміти, що вони від мене хочуть. Поки не знайшла, що бриф – то є ТЗ - технічне завдання для художників.  Якщо погуглити, то десь в блогах можна знайти приблизно, що хочуть художники, коли роблять обкладинку. Напевно про це я зроблю окремий пост. Може комусь  стане у нагоді.

А ще я надсилала своє фото та біографію. А без цього всього   сторінка не працювала. Бо це була спеціальна форма, коли треба було надіслати відразу все: текст майбутнього роману, бриф, коротеньку біографію, фото та синопсис чи опис про що є книга. Знадобилося їм тільки  сам текст та опис майбутньої книги. Фото  та біографію вони  не використовували. А бриф, тобто ТЗ для художників таке враження, що ніхто не дивився. Зробили щось своє, дуже не схоже не те, що я прохала. Зі всього опису використали тільки сірий колір обкладинки. А я навіть малювала собі  щось на кшталт  креслення або начерка та переносила все це у комп’ютер через програму  Paint.  Але вони зробили своє, що навіть не відображало змісту  твору, а навпаки  вело геть від змісту.
Ще один момент - твори вони не редагують. Тобто вони це роблять, але за окрему платню. Якщо сам усі помилки не виправив, щось не побачив, то воно так й залишиться. Через це в мене з`явилася думка, що вони взагалі не читають те, що їм надсилають люди.

А от всі мої звертання до  тих, хто видає книжки закінчилися поки нічим. Скільки я розіслала синопсисів, всі вони канули в літо.  Звісно я почала з тих, що були в моєму рідному місці – тиша Потім у київських – так само. А потів вирішила, так зклалося, що роман українською мовою, то звернуся до тих, де українська точно привілейована. І теж поки нічого. Ось такі справи, малята!

Знайомлюсь.

Привіт! Мене звати Тетяна. Я довго шукала можливість десь  тренуватись в своїй письменницькій діяльності.  Вирішила нарешті створити свій письменницький блог. Нажаль в укр-неті зовсім небагато є платформ для бажаючих пробувати свої письменницькі сили. Багато з платформ вже або не існують, або  висувають такі умови, які не дужі реальні для  початківців. 

Тому буду пробувати свої таланти тут. Поки пишу я в стіл. Але знаю , що можу це. Ще з підліткового віку я почала писати якісь оповідання. Вони подобалися моїм подругам, а більшого мені і не було треба. Роки дитинства минули, чернетки десь зникли. Але два роки назад я відчула, що знов мене тягне почати писати. Я написала   невеличкий роман. Звісно про кохання. Потім всіляко намагалася показати його світу. Але нажаль в нашій країні  для цього одного бажання замало.  Я видала книжку, але тільки в електронному варіанті. І я не планую зупинятися.  Письменнику, як  в будь-якій професії теж требо  не сидіти  спокійно, а тренуватися й тренуватися.

Тому, буду тренуватися тут. Го зі мною в мій  тренажерний зал для письменників!