Крижане життя. Частина 2

Продовжую свою історію про майбутню чемпіонку. Як вона потрапить ц фігурне катання з групи, якв називається Здоров*я, де катаються діти, що не подають ніяких спортивних надій. Та які   перешкоди їй приготувала доля? Про це у другій частині мого оповідання.


Оленка   старанно повторювала  за старшою дівчинкою заїзд на  фігуру вовчок. Її хитало у різні боки. Вона падала, але старанно пробувала ще і ще. Тренер  Наталя Петрівна дивилася  на дітей та не помічала нашої героїні. Раптом до неї підійшла тренер з іншої групи. Вона мовчки стала поруч та подивилася на Оленчини  спроби робити вовчок. «Ти диви, яка завзята», - проказала вона про Оленку. «Хто?» - не зрозуміла Наталя Петрівна. «А он дівчинка  з двома хвостиками. Така старанна. Падає, але встає та знов пробує», - проказала її напарниця. «А це ж Дмитренко. Її взяли, після довгого вмовляння нашої директорки. Це дівча – онучка якоїсь там заслуженої вчительки. Тому і взяли» - повідомила Оленчина тренер. «Все одно, вона – молодець. Завзяття та бажання – це п’ятдесят відсотків успіху», - проказала друга жінка. «Я її навіть на змагання перволіток не стала включати. Навіщо їй та мені зайві нерви та розчарування. Катається дитина, радіє своїм досягнення та слава Богу», - проказала  Наталя Петрівна. «Ну і  даремно. А я би порадила батькам готуватися», - проказала друга тренер. «Гадаєш, що  з неї щось вийде?» - запитала Наталя Петрівна. «А ти спробуй. Потім сама подивишся», - порадила колега. Наталя Петрівна кивнула головою та вийшла на лід. Вона під`їхала до Оленки та подивилася на неї ближче. «Оленка, ану давай ще раз», - проказала вона дівчинці. Оленка  спробувала ще. «Молодець. Тільки треба обертатися на одному місці, а тебе веде у бік», - прокоментувала тренер спроби підопічної. Оленка встала та нахнюпилася. «Не кривися, а працюй. Щоб обертатися на одному місці треба  фіксувати центр ваги на носочку свого ковзана. Та під час обертання  не розслабляти  ковзан. Зрозуміла?» - розповіла тренер. Оленка подивилася на Наталю Петрівну, наче та казала щось іноземною мовою. Тоді тренер   почала показувати Оленці вправу та приказувати: «Бачиш. Дивись на  вільну мою ногу. Ось на неї треба переносити вагу. Я напружую ногу, вона в мене балансир». Оленка повторювала за тренером і раділа, що нарешті і на неї звернули увагу.

Після тренування Оленка знімала ковзани та дивилася, як Наталя Петрівна щось уважно розповідає бабусі. «Ми вирішили, що  Оленка має прийняти участь у  змаганнях учениць першого року навчання. Я підберу для неї програму, музику. А ви потурбуйтеся про прийнятний наряд. Та не годуйте так її старанно. Пора їй переходити на дієту спортсменок:  овочі, білки та складні вуглеводи. Це різні каші. Поменше картоплі, та ніяких  тістечок та пиріжків», - розповідала вона бабусі.

«Ну що? Що вона тобі казала?» - не вгамовувалася дорогою Оленка. «Казала, що все, ніяких бубликів з маком та пиріжків. Будуть робити з тебе фігуристку», - серйозним тоном проказала бабуся.

Приїхали до дому. «Мамо, мамо, з мене будуть робити спортсменку!» - голосно з порога закричала Оленка. Мама вийшла у коридор та допомогла дочці зніти курточку та черевики. «Я за тебе рада!»  - лагідно проказала мати та поцілувала доньку у тім'ячко.  «Ти ж моя солодка!»  знов проказала мати та повернулася на кухню. «Доречи, мені тепер не можна солодкого», -  проказала Оленка  стоячи на порозі кухні. «Ти засмучена цим?» - запитала мати, відвертаючись від плити. «Зовсім ні», - відповіла донька. «Я так хочу бути спортсменкою, що зовсім не засмутилася. Хочу бути як усі дівчатка у спортивних групах. Хочу тренуватися та отримувати медалі. Хочу перше місце на змаганнях. Ось», - повідомила вона усі свої бажання. «І ти будеш чемпіонкою. Требо тільки дуже-дуже  старатися. Зрозуміла?» - сказала Оленці на це мати. «А ти купиш мені красиву сукню. Червону, як у Маринки  з нашої групи?» - хитро запитала Оленка. «Якщо знайду таку, то обов`язково», - відповіла мати.  «Сукню, де ще взяти тобі ту сукню?» - тихо зітхнула мати та вийшла з кухні. «Тепер ще про це буде голова боліти», - сказала жінка сама до себе. «Не буде. Випий таблетку й голова пройде», - почула вона в слід від доньки. Жінка посміхнулася. В коридор вийшла переодягнена бабуся та пильно подивилася на свою доньку: «Що, з тобою, Катю?» - запитала вона. «І де тепер брати сукню?» - запитала молода жінка в матері. «Щось придумаємо. Вікторія з першого під`їзду добре шиє. А тканину можна  попросити у   одній родині, де я навчаю дитину. Їхній батько працює у центральному універмазі завідуючим. Нічого, викрутимося якось», - заспокоювала мати доньку. «Викрутимося якось», - повторювала Оленка своїй подрузі на катку на наступному тренуванні. «Щастить тобі!» - казала Оленці подруга та трохи заздрісно дивилася у слід.

«Дмитренко, не базікай, а вивчай свою програму!» - почула Оленка  від тренера.  Оленка проїхала мимо  неї та пропищала у відповідь: «Добре, Наталя Петрівна, вже вчу».

Настав довго очікуваний день змагань. Оленка їхала   на змагання разом із мамою та бабусею. Усі хотіли побачити, на що вона здатна. Тільки батько був на заводі. По дорозі Оленка трохи нервувала та лічила сама для себе потрібні елементи: циркуль, змійка, круг,  ластівка… «Не хвилюйся! Ти все пам`ятаєш та все зробиш. Бо ти – наша чемпіонка!» - підбадьорювала її бабуся.

Оленка розім'ялась в коридорі перед своїм виходом. А потім подивилася на себе у велике дзеркало, яке було у фойє. На ній була гарна червона сукня, тепла та водночас красива. Краща, ніж у Маринки – так її охарактеризувала Оленка, коли хвалилася подрузі в групі. Оленка підморгнула сама собі та промовила не голосно, але й не тихо: «Я – чемпіонка!».  Настала її черга. Заграла музика й Оленка перетворилася на пташку, вона каталася так, наче була самою птахою. «Ти дивись!» - проказала одна тренер із журі. Вона ж з групи Здоров`я, а так катається. Молодець. І швидкість гарна.   Треба її переводити з цієї групи.» - проказала інша  тренер. «Давайте до мене!» - попрохала та тренер, що першою побачила Оленку на тренуванні».

Поки жінки в журі сперечалися Оленка раптом  не змогла зробити свій стрибок. «Ні!» - сказала вона сама собі, – «Треба якось красиво впасти». Оленка замахала руками наче це було не падіння, а дивна фігура. «Що це тільки що було?» - питалися жінки. «Тут мав бути перекидний стрибок», - підказала одна з тренерів. «А було щось дивне. Вона випала із кола, потім невдало приземлилася, але так наче - це так  було потрібно», - проказала інша тренер.

«А вона ще й артистка», - похвалили Олену за винахідливість.  «Все беру її до себе. Це остаточно. Мені такі винахідниці подобаються!» - промовила одна з тренерів. «Добре Ірино. Зарахуємо її до тебе» - відповіли на це.

Оленка повернулася до бортика. «Ну як я?» - запитала в Наталі Петрівни. Тренер подивилася на неї дивним поглядом і проказала: «Олена Батьківна, що це тільки що було?». «В мене перекидний стрибок не вийшов. Ось що», - сумно відповіла на це дівчина. А потім похвалилася: «Зате вовчок добре вийшов та човник». Тренер обняла її за плечі.

Повернулися додому всі дуже радісні. Мама навіть дозволила купити такий довго очікуваний торт. Зайшли у квартиру з шумом та гамом. Оленка не роздягаючись забігла у кімнату та побачила, що на софі  лежав її батько. Вона кинулася до нього. Нахилившись над чоловіком вона весело проказала: «Татко, а мене перевели із групи Здоров`я  у справжню спортивну групу. Татко!». Чоловік не поворухнувся.  В кімнату зайшла дружина та окликнула його: «Петре все спиш. Порадій за доньку. Вона так виступала, наче пташечка літала». «Знов п’яний!» - сумно проказала Оленка. Вона заділа ногою щось та побачила, як з-під софи викотилася порожня пляшка від горілки. Жінка підійшла до софи та штовхнула чоловіка. Він здався їй не живий, холодний. Вона почала його ворушити та зрозуміла, що так воно і є. «Лікаря!» - голосно заволала вона та заплакала. В кімнату забігла мати та побачила страшну картину. Оленка забилася у куток і її радість кудись зникла. Стало моторошно. Приїхала швидка й лікар зробив висновок: «Мабуть отруєння неякісною горілкою. Метанол». Мати плакала. Бабуся тяжко зітхала. А Оленка й не знала, як саме себе поводити. Вона обняла свої ковзани та сиділа наче миша у своєму куті.