Мій досвід спілкування з книжковими видавництвами

Півроку тому я звернулася до агентства Стрельбицького й вони зробили мені книжку в електронному форматі. Зараз вона десь плаває на просторах інтернет-магазинів. Я не дуже слідкую за цим. Бо побачила, що про неї ніхто так і не знає і ніхто не купує. Може у когось інакше А я пишу про свій досвід.

Тому я вирішила сама її тут прорекламувати. Доречи реклама в агентстві коштує окремо, приблизно 100$  на місяць. Може й для кого це не багато, але для мене це велика сума.

Крім того в мене попрохали  окремо надіслати  бриф для розробки обкладинки. Хто стикнувся з цим перший раз, мене зрозуміє. Я довго не могла зрозуміти, що вони від мене хочуть. Поки не знайшла, що бриф – то є ТЗ - технічне завдання для художників.  Якщо погуглити, то десь в блогах можна знайти приблизно, що хочуть художники, коли роблять обкладинку. Напевно про це я зроблю окремий пост. Може комусь  стане у нагоді.

А ще я надсилала своє фото та біографію. А без цього всього   сторінка не працювала. Бо це була спеціальна форма, коли треба було надіслати відразу все: текст майбутнього роману, бриф, коротеньку біографію, фото та синопсис чи опис про що є книга. Знадобилося їм тільки  сам текст та опис майбутньої книги. Фото  та біографію вони  не використовували. А бриф, тобто ТЗ для художників таке враження, що ніхто не дивився. Зробили щось своє, дуже не схоже не те, що я прохала. Зі всього опису використали тільки сірий колір обкладинки. А я навіть малювала собі  щось на кшталт  креслення або начерка та переносила все це у комп’ютер через програму  Paint.  Але вони зробили своє, що навіть не відображало змісту  твору, а навпаки  вело геть від змісту.
Ще один момент - твори вони не редагують. Тобто вони це роблять, але за окрему платню. Якщо сам усі помилки не виправив, щось не побачив, то воно так й залишиться. Через це в мене з`явилася думка, що вони взагалі не читають те, що їм надсилають люди.

А от всі мої звертання до  тих, хто видає книжки закінчилися поки нічим. Скільки я розіслала синопсисів, всі вони канули в літо.  Звісно я почала з тих, що були в моєму рідному місці – тиша Потім у київських – так само. А потів вирішила, так зклалося, що роман українською мовою, то звернуся до тих, де українська точно привілейована. І теж поки нічого. Ось такі справи, малята!