Крижане життя. Частина 7

Героїня твору Олена Дмитренко збирається на свої перші великі збори.  Чи переможе вона? Чи привезе з собою золоту медаль? Ніхто не знає. А поки вона тренується та дуже палко бажає перемоги.

Проминув місяць. Тренери об`явили тих, хто поїде на республіканські змагання. Усі фігуристи вишукувалися в лінійку у спортивній залі та чикали, чиї ж прізвища будуть названі. Тренер зачитувала прізвища з паперу. «Отже, Афонасін Олег, Гришина  Ірина, Дидик Костянтин, Дмитренко Олена, Парубій Андрій, Яшина Вікторія», - голосно  та чітко вона  вимовляла ім`я  обранців. «Дідько!» - прошепотіла у  черзі Ната. «Чого ти?» - штовхнула її Настя. «Мене батько лає темо, що не я їду. Ось чого!» - пошепки вона відповіла дівчині. «А хто тобі винен?» - розсерджено проказала знов Настя. Ната подивилася заздрісно у бік  Олени, коли всі обрані діти вийшли з шеренги та пішли на тренування. «А  інші, вперед, на заняття!» - голосно проказала жінка та вийшла із зали. Діти почали  виходити з спортивної зали та гомоніли, обговорювали події в інтернаті.

Олена переодягнувшись у  сукню для тренування, дістала з сумки ковзани. Вона обережно полізла рукою у черевики та намацала в них, щось гостре. «Що це?» - пробігла думка. Обережно перегорнула черевик та потрусила ним. З ковзана полетіли на підлогу  канцелярські кнопки. «Отакої! Хто це так мене тут не любить?»  - подумалося дівчині. «Кнопки!» -  проказала одна з дівчат, що переодягалася поруч. «Так!» -  відповіла Олена. «Ой, це що! Мені голки хтось колись у ковзани поклав. А я – дурепа, не подивилася. Тепер завжди у ковзани лізу», - повчально розповіла друга дівчина. Олена взула ковзани, а потім позбирала кнопки та викинула їх у смітник. Вийшли на лід. Там вже каталися хлопці. «А Дмитренко кнопки підклали», - похвалилася одна з дівчат перед хлопцями. «Не пощастило. Буває!» - відповіли їй.

Почали тренування. Олена згадувала свою програму, яку їй робила ще минула тренер Ірина Леонідівна. «І ти збираєшся з нею перемагати?» - єхидно Олену перепитували дівчата. «В нас тут рівень. А у вас там сільські катання на ковзанці», - посміялися з неї. «А що ж мені робити?» -  засмутилася дівчина. «Попрохати зміну програми», - відповів хлопець на ім`я Костя. Коли повернулася тренер, Олена під`їхала до неї та  попрохала нову програму. Тренер відповіла: «Зараз мені не до тебе. Тренуйся.  А в вечорі, на тренуванні я подивлюся на тебе. Потім щось придумаємо разом». Олена зраділа. Все ж таки надія є.

На обіді знову не було Нати. Олена сіла поруч з Настею. «Ну, що? Як ти приживаєшся?» - запитала в неї Настя. «Так по трохи», - відповіла Олена. «Живеш не з нами. А з цією Натою. А тепер ще тренуватися будеш в тричі більше. Я тебе й бачити не буду», - пожалілася Настя. «А що не так,  ну живу я з Натою. Нормальна вона дівчина. Чого до неї тут так усі ставляться?» - перепитала Олена. «Поживеш довше, взнаєш побільше!» - відповіла їй Настя.

В вечорі на другому тренуванні  тренер згадала прохання Олени та наприкінці попрохала показати свою програму.  Олена віддала касету з музикою та приготувалася кататися. Майже усі вже пішли з ковзанки. Залишився Костя, Настя та Ната. Вони чекали біля бортику. Заграла музика. Олена зняла чохли та поставила їх паралельно один одному. Вона приготувалася вийти на лід. Та замість красивого виходу – вилетіла та впала. «Що це було? Через що я перечепилася?» - запитала сама в себе. Вона обернулася та побачила задоволену усмішку Нати. «Ого. Це дівчинка - собі на думці», - подумки проказала Олена. «Ну добре, думаєш, що таким чином мені все зіпсуєш? А от тобі!». Олена встала та почала програму. Вона проїхала так близько повз Нати та зробила каскад – подвійний тулуп та подвійний лутц. Те, що ніяк не виходило у самій Нати. «Отримала?!» - весело проказала подумки Олена. У Нати повилазили очі від заздрощів.  Почала робити доріжку кроків, потім зробила човник та ще й прогнулася назад  Ната не зводила очей з Олени та подумки уся закипала. Олена посміхнулася   Насті та знов стрибнула подвійний стрибок. На цей раз рітбергер. «Це все для тебе, Нато!» - подумалося Оленці. Відкатав програму Олена під`їхала до тренерки. «Ну як?» - запитала вона. «Не погано. Добре  катайся. Наприкінці тільки краще зробити якесь красиве обертання. Хай буде вовчок», - проказала тренер. «Запам`ятала. Зроблю», - проказала захекавшись Олена.

На Новий рік у інтернаті зробили свято. Був невеличкий концерт. Але перед самим святом  подругу Олени Нату забрали святкувати до дому. Олена нудилася сама у кімнаті та пішла до дівчат у іншу кімнату. Тут царив новорічний хаос. Одні різали кольоровий папір на смужки. Другі клеїли із  кольорових смужок довжелезний ланцюг. Потім  красиво вішали його біля вікна. Настя та ще одна дівчина вирізала з паперових серветок сніжинки. «Красиво!» - проказала Олена,- «А наша кімната порожня. Ніяк її не прикрашали». «Що Нату забрали?» - запитала дівчата. «Угу», - відповіла Олена. «То не сумуй. Сідай з нами вирізати сніжинки», - запросила Настя подругу. «Моя мама теж полюбляла на вікна клеїти сніжинки», - пригадала Олена та зажурилася. «Не журись. Свято, й скоро концерт», - пригадала Настя.

Через три дні повернулася Ната та з новим подарунком. Наті подарували плеєр. Такого ще ніхто не бачив. Маленькі касети вставлялися в  маленький пристрій та ще й з навушниками. Тепер Олена дивилася на цей плеєр та трохи заздрила. Їй  такий подарунок навіть не світить.  Ната протягнула плеєр та проказала: «Хочеш послухати?» .  Олена кивнула. Вона взяла у руки плеєр, одягла навушники та увімкнула кнопку. У вухах заграла ритмічна музика. «Що це?» - запитала Олена у Нати. «Не що. А хто! Це король диско – Майкл Джексон», - відповіла гордо Ната. «Під таку та й собі програму зробити», - замріяно проказала Олена. «Ха-ха. Хто тобі дозволить, дівчинко!» - єхидно проказала Ната. «А що дарували у інтернаті?» - холодно спитала Ната. Олена  протягнула руку у бік й Ната побачила на підвіконні мандарини. «Ясно», - відповіла дівчина.  В вечорі у коридорі було шумно. Хлопці та дівчата усі розглядали Наталчин подарунок. Костик вдягнувши навушники розійшовся та показував усім, що вміє робити  відому місячну ходу. Олена дивилася та запам’ятовувала його кроки. «Треба спробувати і собі, коли буду на тренуванні», - подумала собі дівчина. Й на першому ж тренуванні на катку вона намагалася зробите щось подібне. «Нічого собі» Олена – Майкл Джексон», - дражнив її Костя. Дотанцювалася, що впала та так боляче ще й забила куприк. Але фігуристам не звикати до болю. Розбиті носи, збиті коліна та сині  стегна, то – їхня доля. Костик під`їхав та допоміг їй піднятися. «Ну що, все з Майклом Джексоном покінчено?» - весело запитав він. «Зовсім ні. Все тільки починається», - відповіла Олена, - «Я настирна. От побачиш!».

І колись, вже у майбутньому, вона обов’язково включить собі у програму  танець під Майкла Джексона. Але це буде ще не скоро.

Навесні почалися  республіканські змагання. Олена  перший раз була на таких. Вона так нервувала, що її аж трусило. «Олена, та неможна так боятися!» - заспокоював її Костя та інші   учасники. Але страх переміг. Олена була аж на п’ятнадцятому місці.  На льоду все пішло не так.   Двічі впала, а потім ще зробила неякісно свої кроки. Зовсім заплуталася й почала імпровізувати. Тренер була у шоці. «Олена. Ти такого наплела. Що це було?» - питалися в неї інші. Олена сплеснула руками та розплакалася. Зате Нату порадувала. Ната так  щиро заходилася її  втішати, коли Олена повернулася зі змагань. «Отака їй потрібна подружка. Бідна та безталанна», -  відповіла сама собі Олена.